Максим Бородін - Без неї

А я без неї неначе без шкіри...
А я без неї не маю причини,
Причини гоїти рани болючі свої
День за днем...
А я по снігу по білому босий
Піду до неї, якщо лиш попросить,
Вона собою мене відігріє,
І холод мине!..

Понурі ліхтарі дивляться услід,
Ви що не говоріть -
Без неї це не світ...
Лягла на місто ніч і над головой
Блищить небесне просо
Я стільки зарікався, знову закурив...
Я стільки намагався, так і не зумів
Не думати про ту одну, яку я полюбив!..
Це так не просто!..

А я без неї неначе без шкіри...
А я без неї не маю причини,
Причини гоїти рани болючі свої
День за днем...
А я по снігу по білому босий
Піду до неї, якщо лиш попросить,
Вона собою мене відігріє,
І холод мине!..

Вона - моє проміння,
Що світить у вікно...
Без неї я - каміння,
Яке іде не дно...
Без неї все не так,
Без неї дні мої у тьмі,
Не видно сонця...
Чи може без коріння
Тополя прорости?
Чи дійдуть без адреси
Закоханим листи?
Чи можна без частини себе
Далі жить мені?

А я без неї неначе без шкіри...
А я без неї не маю причини,
Причини гоїти рани болючі свої
День за днем...
А я по снігу по білому босий
Піду до неї, якщо лиш попросить,
Вона собою мене відігріє,
І холод мине!.. (2)

А я без неї неначе без шкіри...
А я без неї не маю причини,
Причини гоїти рани болючі свої
День за днем...